м. Вінниця, 21000, Хмельницьке шосе, 122

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ

Електрокардіографія – метод графічної реєстрації електричних потенціалів, що утворюються під час роботи серця.

Електрокардіографія – простий, неінвазивний та інформативний метод дослідження. Даний метод інформативний та безпечний метод дослідження. Дослідження може проводитися, як в стані спокою, так і при фізичному навантаженні.

Що можна визначити за допомогою ЕКГ:

  1. Порушення ритму серця
  2. Порушення провідності серця (блокади)
  3. Ознаки порушення кровопостачання серцевого м’язу (гострі та хронічні)
  4. Ознаки гіпертрофії відділів серця

Електрокардіографія абсолютно безпечна, що дозволяє проводити дослідження повторно

Покази для проведення електрокардіографії:

  1. профілактичні огляди
  2. для скринінгу патології серцево-судинної системи;
  3. болі в ділянці серця;
  4. задишка;
  5. серцебиття;
  6. запаморочення;
  7. захворювання внутрішніх органів;
  8. підготовка до будь-якого хірургічного обстеження;
  9. підвищення артеріального тиску;
  10. зниження артеріального тиску;
  11. після перенесених серцево-судинних захворювань;
  12. захворювання внутрішніх органів.

Добове (амбулаторне) моніторування ЕКГ

Добове або амбулаторне моніторування ЕКГ – це метод тривалого запису електрокардіограми в умовах щоденної діяльності пацієнта з подальшим аналізом отриманого запису.

Вперше у 1961 р. Norman J. Holter запропонував новий метод реєстрації ЕКГ та передачі по радіо ЕКГ, що стало узагальненням його 25-річного досвіду роботи. Часто сам метод дослідження називають холтерівським моніторуванням на честь Norman J. Holter.

Добове моніторування ЕКГ внесло абсолютно новітні розуміння фізіологічних порушень ритму і провідності. Так, встановлено, що межі норми відрізняються залежно від віку, статі, ступеня фізичної та психічної активності обстежуваного.

Даний метод дозволяє виявити порушення ритму та провідності серця, що не діагностуються на звичайній ЕКГ, так як запис ЕКГ відбувається протягом 30 сек зазвичай. Моніторування ЕКГ можна проводити протягом 24-72 години, що залежить від частоти симптомів у пацієнта.

Останнім часом у клінічну практику впроваджуються нові технології, які дозволяють здійснювати більш тривалу реєстрацію ЕКГ. До таких методів належить подійне моніторування, моніторування із використанням зовнішніх та імплантованих петльових реєстраторів ритму серця, що забезпечують моніторування протягом кількох місяців.

Подійне моніторування (епізодичне)  полягає в реєстрації ЕКГ лише під час появи симптомів. Метод дозволяє записати, зберегти та передати сигнали по телефону на базове устаткування, де електричні сигнали розкодовуються та надсилаються факсом лікарю.

Петлеве моніторування ЕКГ полягає у автоматичній реєстрації протягом 1-4 хв перед початком нападу аритмії та протягом 30-60 с після його закінчення. Перевагою імплантованих петлевих моніторів є автоматична активація під час порушень ритму та провідності, з подальшим збереженням запису, а також необмежена тривалість обстеження. Для діагностики порушень ритму в амбулаторних умовах можуть також використовуватися сучасні кардіостимулятори та імплантовані кардіовертери-дефібрилятори. Також слід відмітити впровадження телеметричного обстеження, як амбулаторного, так і госпітального.

Сучасні монітори ЕКГ дозволяють не лише оцінити основні зміни на ЕКГ, а і володіють додатковими властивостями. Це робить можливим їх використання в тому числі у пацієнтів з імплантованими пристроями.

Основні покази до проведення добового моніторування ЕКГ:

  1. Серцебиття, перебої в роботі серця, запаморочення, втрата свідомості
  2. Оцінка ефективності лікування серцево-судинних захворювань
  3. Оцінка роботи електрокардіостимулятора
  4. Біль у грудях
  5. Захворювання серцево-судинної системи при яких є високий ризик раптової серцевої смерті

Підготовка хворого до добового моніторування ЕКГ:

спеціальної підготовки не потрібно.

Методика проведення моніторування ЕКГ:

Запис ЕКГ здійснюється за допомогою спеціального портативного апарату — рекодера (реєстратора), який пацієнт носить із собою (на ремені через плече або на поясі). Для здійснення контакту з тілом пацієнта використовуються одноразові клейкі електроди. Під час дослідження пацієнт веде свій звичайний спосіб життя (працює, гуляє, вживає іжу і т. п.), відзначаючи в спеціальному щоденнику час і обставини виникнення неприємних симптомів з боку серця, прийом ліків і зміну видів фізичної активності. Інформація, що вноситься у щоденник дозволяє лікарю оцінити зміни на ЕКГ та їх зв’язок з фізичним, емоційним навантаженням, прийомом їжі, оцінити вплив різних видів діяльності та прийом лікарських засобів.

Основні запитання пацієнтів щодо добового моніторування ЕКГ:

  1. Чи є протипокази до добового моніторування ЕКГ?

Основними протипоказами до проведення цього методу дослідження є захворювання шкіри у місці постановки електродів. Добове моніторування має обмеження щодо використання.

Під час моніторингу потрібно виключити вплив:

  • рентгенологічного випромінювання
  • магнітно-резонансного випромінювання
  • фізіотерапевтичних процедур
  • високих або низьких температур
  • електричних полів
  • радіохвиль
  • мікрохвильового випромінювання
  • вібрацій

Слід триматися подалі від медичного обладнання (рентгена і МРТ), джерела тепла, мобільних пристроїв, мікрохвильовок і т.д.).

  1. Чи можна застосовувати даний метод у дітей?

Так, звичайно. Основними показами до добового моніторингу ЕКГ у дітей є втрата свідомості, запаморочення, особливо при задокументованій аритмії, серцево-судинних захворюваннях, імплантованих кардіостимуляторах, після кардіохірургічних операцій; пацієнтів з кардіоміопатіями.

  1. Чи можна проводити добове моніторування ЕКГ вагітним?

Добове моніторування ЕКГ є безпечне дослідження, яке можна проводити під час вагітності. Оскільки метод не пов’язаний з дією шкідливого опромінення, його можна застосовувати без обмежень по тривалості та частоті.

У нашому центрі представлена можливість проводити різні види обстежень за допомогою добового моніторування.

  • Звичайне моніторування ЕКГ 3х канальне, що розраховане на 24-48 годин
  • Подійне моніторування, що розраховане на 12-18 днів моніторингу
  • Добове моніторування ЕКГ 12-ти канальне, що дозволяє виявити порушення коронарного кровообігу та оцінити походження шлуночкових аритмій
  • Добове моніторування ЕКГ та оцінка респіраторної функції з одночасним аналізом частоти дихання та сатурації кисню
  • Комбіноване дослідження моніторування ЕКГ та АТ, що може бути проведено 24-48 годин
  • Комбіноване дослідження моніторування ЕКГ, АТ, частоти дихання та сатурації кисню. Метод дозволяє одночасно провести діагностику змін з боку серцево-судинної та дихальної системи, визначити ймовірно синдром обструктивного апное сну

Клінічні дослідження довели, що підвищення артеріального тиску на кожні 20/10 мм рт.ст. вдвічі збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, мозкового інсульту).

Підвищений артеріальний тиск — ознака артеріальної гіпертензії. Це показник, що дуже просто оцінюється, проте вимагає певних умінь для правильного вимірювання. Вимірюючи АТ, пацієнт може самостійно контролювати перебіг захворювання.

Що таке артеріальний тиск?

Артеріальний тиск – це тиск крові на стінки артеріальних судин, по яких  кров доставляє від серця до всіх органів кисень,  який  необхідний для життєдіяльності  кожної клітини організму.

Від чого залежить артеріальний тиск?

  • Від сили та швидкості серцевих скорочень,
  • Об’єму крові, що викидається за 1 хв
  • Властивості крові
  • Опір судинних стінок

Якщо Ваш артеріальний тиск (АТ) 140/90 мм рт ст і вище – звертайтесь до сімейного лікаря та кардіолога.

Які цифри артеріального тиску в нормі?.

  • У здорових людей у будь-якому віці тиск не повинен бути ≥ 140 на 90 мм рт.ст.
  • Нормальні показники АТ — 130 на 80 мм. рт.ст.
  • Оптимальні цифри АТ — 120 на 70 мм рт ст.

Симптоми високого тиску

  • Запаморочення або різкий головний біль;
  • Слабкість
  • Поганий сон
  • Дратівливість
  • Задишка, набряклість, болі в серці.
  • Потемніння в очах, прискорене серцебиття, шум у вухах;
  • Нудота, блювання, почервоніння грудей та обличчя;

Проте ці симптоми можуть бути характерними також для інших захворювань, тому при появі таких симптомів – звертайтесь до лікаря. Вам потрібна консультація фахівця та додаткове обстеження.

Чим небезпечний підвищений АТ?

Підвищення артеріального тиску утруднює роботу серця, воно починає працювати з більшим навантаженням. Збільшення тиску крові на стінку судин може призвести до їх ушкодження та є основною причиною  розвитку патологічних змін в серці, мозку, очах, нирках.При підвищені АТ зростає ризик виникнення інсульту, інфаркту, враження нирок. При підвищеному АТ страждають життєвоважливі органи, так звані органи-мішені. До таких органів належать: головний мозок, серце, очне дно, крупні судини та нирки.

Чим відрізняються прилади для вимірювання АТ?

Прилад для вимірювання АТ називається тонометром. Тонометри можуть бути механічними та електричними.

Вимірювання АТ – дозволяє попередити серйозні серцево-судинні катастрофи!

 

Які види вимірювання артеріального тиску відомі?

Вимірювання АТ може бути офісним, амбулаторним (домашнім), добовиим.

Офісне вимірювання АТ – це вимірювання АТ лікарем в умовах лікарняного закладу

Амбулаторне (домашнє) вимірювання АТ – вимірювання АТ пацієнтом самостійно в домашніх умовах;

Добове (амбулаторне) моніторування АТ – моніторування АТ за допомогою спеціального приладу, що дозволяє протягом доби вимірювати АТ при звичайній фізичній активності пацієнта,

 

Основні правила вимірювання АТ в домашніх умовах.

  1. Вимірювати АТ потрібно в спокійному стані після 5 хвилин відпочинку, у положенні сидячи та опираючись на спинку стільця, обидві ноги тримати на підлозі (не схрещувати).
  2. За 30 хв до вимірювання тиску не бажано курити, вживати каву та інші напої, що містять кофеїн, пити алкоголь та виконувати інтенсивні фізичні вправи.
  3. Для вимірювання АТ слід застосовувати манжетку відповідного розміру: для більшості людей підходить стандартна манжета (ширина — 12-13 см, і довжина — 35 см). Проте манжетки можуть бути 3 розмірів, щоб підібрати манжетку – проконсультуйтесь з лікарем. Якщо діаметр плеча менше 22 см, то потрібно використовувати дитячу (маленьку) манжетку, якщо діаметр плеча 22 – 42 см – стандартну (для дорослих), а якщо більше 42 см – спеціальну велику манжету.
  4. Рука, на якій Ви вимірюєте АТ, повинна бути вільною від одягу та  рівно лежати долонею доверху на столі.
  5. Гумова трубка, що з’єднує манжету з тонометром і грушею, повинна розташовуватися з внутрішньої сторони руки. Головка стетоскопу не повинна торкатися манжети чи трубок.
  6. Манжетка має бути розміщена на плечі на рівні серця, на 2-3 см вище ліктьового згину.
  7. Вимірювати АТ слід на обох руках, в послідуючому АТ вимірюємо та оцінюємо на тій руці, де АТ вище
  8. Артеріальний тиск слід вимірювати щонайменше двічі з інтервалом 1 хвилина та розрахувати середній показник.

Якщо АТ (середній показник) в домашніх умовах (амбулаторний)   становить 135/85 мм рт ст – слід звернутись до лікаря.

Добове моніторування артеріального тиску

Добове моніторування артеріального тиску — метод діагностики, при якому протягом доби здійснюється вимірювання артеріального тиску (АТ) та запис його значень. Добове моніторування АТ дозволяє оцінити тиск у різні періоди доби, залежно від часу доби, активності, відпочинку та прийому медикаментів.

Покази до проведення добового моніторування АТ:

  • Захворювання, що супроводжуються змінами АТ
  • Підозра на «гіпертензію білого халата»
  • Значне коливання АТ протягом доби
  • Оцінка антигіпертензивної терапії.
  • Діагностика нічної гіпертензії.

Протипокази до проведення добового моніторування АТ:

  • Відсутність продуктивного контакту пацієнта з медперсоналом;
  • Захворювання або травми плеча у ділянці накладення манжети
  • Вимушене порушення нормального циркадного ритму сну та активності (неспання).
  • Тромбоцитопенія, тромбоцитопатія у фазі загострення з підвищеним ризиком кровотеч

Методи реєстрації добового моніторування АТ:

Для проведення добового моніторингу пацієнту надягають на руку манжету та невеликий реєстратор (вагою 80 грамів, який пацієнт носить із собою на ремені через плече або на поясі) протягом доби. Час моніторингу умовно розділяється на два періоди: денний та нічний. Рекомендований інтервал між вимірюваннями в денний період доби становить 15 хв, нічний період — 30 хв.

Артеріальна гіпертензія — це стійке підвищення систолічного та/або діастолічного артеріального тиску від 140/90 мм рт.ст. і вище.

Більш ніж у 90% випадків причину стійкого підйому артеріального тиску виявити не вдається. У такому випадку діагностують первинну артеріальну гіпертензію (в Україні, при формулюванні діагнозу лікарі часто використовують термін гіпертонічна хвороба).

Приблизно у 10% пацієнтів з артеріальною гіпертензією підвищення артеріального тиску виникає внаслідок інших хвороб – хронічних захворювань нирок, захворювань ендокринних органів – наднирників, щитовидної залози, вроджених вад розвитку серця та судин тощо. Таку гіпертензію називають вторинною або симптоматичною.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – патологічний стан, що характеризується абсолютним або відносним порушенням кровопостачання серцевого м’яза внаслідок ураження коронарних артерій серця

В Україні серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності населення. За цим показником наша країна лишається одним зі світових лідерів.

Згідно з даними ранжування, складеного на основі кількості смертей населення в Україні, найчастішими причинами є:

  1. Серцево-судинні захворювання (64,3 %)
  2. Новоутворення (14,1 %)
  3. Хвороби органів травлення (4,3 %)
  4. Неврологічні розлади (3,1 %)
  5. Самоушкодження та міжособистісне насильство (2,7 %)

 

Ішемічна хвороба серця — найпоширеніша форма серцево-судинних захворювань, що є провідною причиною смертності та втрати здоров’я в Україні.

 

 Причини виникнення ІХС:

  1. Атеросклероз
  2. Тромбоз коронарної судини
  3. Спазм коронарних артерій
  4. Потрапляння емболу інших локалізацій в просвіт коронарних артерій.

Найпоширеніша причина того, що серцевий м’яз отримує  менше кисню ніж йому необхідно це атеросклероз, при якому в просвіті коронарних артерій  можуть утворюватися нарости, що називаються атеросклеротичними бляшками..

Фактори ризику, які сприяють виникненню ІХС

  1. Тютюнопаління.
  2. Цукровий діабет.
  3. Високий артеріальний тиск.
  4. Високий рівень холестерину і тригліцеридів.
  5. Старший вік.
  6. Малорухомий спосіб життя. .
  7. Ожиріння.
  8. Стрес.

 

Скарги при яких можна запідозрити про наявність ІХС та слід звернутися до лікаря

  1. Біль за грудиною:
  • Що може віддавати в нижню щелепу, епігастральну ділянку, ліве плече чи спину
  • Пекучий, розпираючий або тиснучий
  • Біль не залежить від зміни положення тіла або акту дихання
  • Провокує виникнення болю фізичне навантаження та емоційний стрес
  • Триває від декількох до 15 хвилин, проходить після припинення дії провокуючого фактору чи прийому нітратів
  1. Задишка, яка також виникає при тих же провокуючих факторах, рідше – в спокої

 

Найчастіше ІХС проявляється у вигляді:

  1. Стабільної стенокардії напруги – появи типового болю, який виникає у відповідь на навантаження і триває до 15хв та може зникнути після припинення навантаження чи прийому нітрогліцерину.
  2. Нестабільної стенокардії – небезпечнішого стану, коли відмічається посилення болю та збільшення частоти його виникнення й тривалості, зменшується толерантність до фізичного навантаження та нітрогліцерина, може бути передвісником інфаркту міокарду.
  3. Інфаркту міокарду- життєзагрожуючого стану, який виникає внаслідок гострого припинення кровотоку по судинам серця, що призводить до некрозу (загибелі) певних ділянок серцевого м’язу та має небезпечні ускладнення.

 

Діагностика ІХС

  1. Скарги на біль за грудиною
  2. Лабораторна діагностика (загальний аналіз крові, рівень глюкози крові, загальний холестерин, ліпопротеїди, тригліцериди, креатинін, білірубін)
  3. Запис електрокардіограми
  4. Добове моніторування ЕКГ
  5. Тредміл-тест та велоергометрія( реєстрація ЕКГ під час фізичного навантаженні )
  6. Коронарографія
  7. Комп’ютерна томографія з констростуванням

Аорто-коронарне шунтування – це операція, яка  дозволяє відновити кровотік в артеріях серця шляхом обходу місця звуження коронарної судини за допомогою обхідних шляхів (шунтів).

У якості шунтів використовуються найчастіше велика підшкірна вена нижньої кінцівки, внутрішня грудна артерія, мала підшкірна вена, променева артерія, шлунково-чепцева артерія, нижня епігастральна артерія.

Кому рекомендують проведення аорто-коронарного шунтування

Пацієнтам з важкою стенокардією, для яких медикаментозне лікування є малоефективним та в яких за даними коронарографії виявлено багатосудинне враження коронарних артерій (значимі звуження просвіту судин в двох, трьох коронарних артеріях  і можливо навіть в декількох місцях ).

Значимими вважаються звуження просвіту коронаних артерій більш ніж на 70%, а для стовбура ЛКА – більше 50%.

Можливі випадки проведення АКШ пацієнтам із ураженням лише одної коронарної артерії, коли ендоваскулярна реваскуляризація з імплантацією стентів технічно виявилась неможливою.

Навіщо потрібно виконувати аорто-коронарного шунтування?

Цілі даної операції направлені на покращення якості житті та подовження його тривалості. Після цього втручання у пацієнтів зникає задишка, зменшуються чи взагалі зникають напади стенокардії, збільшується толерантність до фізичного навантаження.

Як проводиться втручання?

Пацієнт знаходиться в стані наркозного сну. Для доступу до серця найчастіше виконується стернотомія (повздовжнє розрізання грудини). По ходу підшкірної вени виконується розріз в ділянці гомілки з можливим переходом на стегно для її забору в якості шунта. Внутрішня грудна артерія виділяється із внутрішньої поверхні грудної клітки, променева артерія – з передпліччя.

Підшивання виділених шунтів до коронарних артерій може виконуватися на працюючому серці або за допомогою апарату штучного кровообігу (серце зупиняють, а його механічну функцію та функцію легень виконує апарат). Шунти підшиваються проксимальним кінцем до аорти, а дистальним — до коронарної артерії дистальніше за місце звуження. Таким чином створюється обхідний шлях кровопостачання міокарда, що покращує його скоротливу здатність.

Також в сучасній кардіохірургії можливе мініінвазивне виконання даних втручань, при яких доступ до серця виконується шляхом право- або лівобічної торакотомії (розріз виконується збоку по міжреберному проміжку), із можливим застосуванням ендовідеоасистування. Дані методики є менш травматичними та полегшують післяопераційний період та реабілітацію.